В охороні психічного здоров’я дітей та підлітків важлива роль належить адаптації до нових умов середовища. Проте будь-які зміни не минають безслідно. І щоб дитині успішно подолати цей перехідний кризовий етап свого життя, на момент вступу до середньої ланки школи вона має успішно засвоїти всі вимоги молодшої школи. До того ж, слід зважати на специфічні особливості перебігу процесу адаптації дитини до нових умов.

Новоутворення, які допоможуть успішній адаптації до навчання у середній ланці школи:

• Рефлексія. Всі психічні процеси сприйман­ня, пам’ять, уява тощо керуються процесом мис­лення. Колись дитина запам’ятовувала, щоб потім подумати, а тепер мусить подумати, щоб запам’ятати.

•  Довільність, саморегуляція. Дитина вже свідомо, без зовнішнього тиску має робити не лише те, що хочеться, а й те, що потрібно. Тут особливо стає у пригоді старанність та відпові­дальність. У кожного учня своя «потужність» реалізації власних інтелектуальних можливос­тей: дитина з середнім інтелектуальним потен­ціалом може максимально використовувати свій потенціал  і,  як  наслідок,  навчатися  на «відмінно», а дитина з великими можливостя­ми, нехтуючи їх, стає посередністю. Свідома са­морегуляція дитини спершу закріплюється у на­вчальній діяльності, а пізніше переходить на сферу міжособистісних взаємин — моральна са­морегуляція поведінки, вирішення конфліктних ситуацій.

Коли людина чує слово «підліток», у неї при­родно виникає асоціація зі словом «проблема». І не дивно, адже цей період у житті дитини знач­но відрізняється від інших періодів своєю неординарністю та темпами. Під впливом актив­ного гормонального штурму організму змінюєть­ся стан нервової системи.

До уваги батьків поради психолога, які допо­можуть зрозуміти проблеми підліткового віку й налагодити стосунки з «проблемними» дітьми підлітками:

1. Пам’ятайте, що основна діяльність підлітка—не навчання, а спілкування з однолітка­ми. Стосунки з товаришами — в центрі життя підлітка, вони визначають решту сторін його життєдіяльності. Тепер дитині вже мало знахо­дитись серед однолітків, для неї важливо займа­ти таку позицію, яку б їй хотілося. Проте на соці­альний статус у колективі більше не впливає успішність навчання та стосунки з учителем, те­пер важливим стає те, як дитина налагоджує свої взаємини з однолітками. Поняття «хороший учень» більше не ототожнюється з поняттям «хороший товариш», тобто доросла мораль не збігається з дитячою, адже щоб залишитися хо­рошим товаришем, хороший учень повинен дати списати. Тому значно зростає ймовірність конфліктів з однолітками та вчителями. Щоб за­воювати увагу та повагу однолітків, підлітки вда­ються до різноманітних методів — від цілкови­того та бездумного наслідування своїх «кумирів-лідерів» до порушення дисципліни та різнома­нітних асоціальних виявів (шкідливі звички, бродяжництво тощо). Акцентуйте увагу дитини на тому, що важливо розвивати свої найкращі здібності, реалізовувати інтереси та захоплення, заохочуйте появу хобі. Не вимагайте однакової успішності з усіх предметів, адже кожній дитині притаманні свої особисті нахили та здібності.

2. Мотиваційна криза. У вашої дитини-підлітка спостерігається так званий «мотива­ційний вакуум», коли ближня зовнішня мотива­ція уміння (оцінка, похвала, примус) уже не влаштовує дитину, а дальня внутрішня (жадоба пізнання, успішна соціалізація у перспективі) ще не виникла, не сформувалась. Проте, якщо ще у молодшому шкільному віці у дитини над зовнішнім мотивом переважав пізнавальний, то для неї просто змінюється характер процесу на­вчання: тепер воно не обмежується старанним виконанням завдань учителя, а набуває форм самостійної пошукової діяльності. Заохочуйте будь-які вияви самостійності дитини, сформуй­те у сім’ї культ знань, а не культ оцінки, демон­струйте особистий приклад отримання емоцій­ної насолоди від процесу пізнання. Проте не забувайте, що у цей період у нервових центрах процеси збудження переважають над гальмуван­ням. Спершу з’являється зайва метушливість, а потім настає сонливість, або ж, навпаки, сильна збудливість. При цьому обсяг виконаної роботи збільшується, а якість зменшується — зростає відсоток помилкових дій. Тому не виснажуйте своїх дітей додатковими заняттями. Важливо пам’ятати, що молодші підлітки потребують, насамперед, зручного режиму роботи, активно­го відпочинку на свіжому повітрі, що забезпе­чить запобігання емоційно-психічним переван­таженням.

3. Емансипація (звільнення від опіки дорос­лих, прагнення незалежності, самостійності, відчуття дорослості, негативізм) — це теж не проблема. Людина у цьому віці вже не зовсім дитина, але ще недоросла. Вона прагне переос­мислити свій погляд на навколишній світ. Тоб­то дитина перестає «на віру» сприймати все те, що вона у готовому вигляді приймає від дорос­лих, а прагне виробити власні погляди, власну думку, яка часто протирічити думці дорослих. Визнайте право дитини на власну думку, на са­мостійність вибору і на помилку. Радьтеся з нею у вирішенні сімейних справ, просіть її допомо­ги, не цурайтесь вибачень перед дитиною, коли це дійсно потрібно.

4.  Криза самооцінки. Мислення молодшого підлітка набуває критичності, дитина піддає сумніву все, що каже дорослий. Вам, мабуть, це теж не подобається? Але знайте, що і вашій ди­тині зараз нелегко. Адже вона починає пере­більшувати свої вади, причини непорозумінь з оточенням знаходить лише в собі. Самооцінка різко знижується. Тому так важливо частіше хва­лити підлітків, підшукуючи конкретні контр­аргументи їхнім переконанням. Дитина у цьому віці потребує загальної позитивної оцінки своєї особистості незалежно від конкретних резуль­татів. Потрібно робити акценти на сильних сто­ронах особистості підлітка, на її позитивних рисах.

5. І найголовніша порада: любіть дитину з усі­ма її недоліками та вадами, не бійтеся визнати і свою недосконалість. А ще — навчіть її просто бути щасливою, демонструючи своє життєве кредо: «Хочеш бути щасливим то будь ним!»

Підліткову психіку іноді називають періо­дом «гормональної глупоти». Пошук і становлен­ня свого «Я» — це вивільнення від впливу до­рослих і спілкування з однолітками. У роди­нах, де панує повага, де кожен має право голо­су, знає свої права та обов’язки, реакції емансипації проходять м’якше й породжують менше конфліктів.

Підлітковий негативізм виникає внаслідок того, що дитина бореться:

•  за те, щоб перестати бути дитиною;

•  за фізичну і психічну недоторканість;

•  за самоствердження серед однолітків;

• проти зауважень, обговорень, особливо іро­нічних, щодо її фізичної дорослості.